Сьогодні в державі вкотре активно обговорюється питання тарифів на енергоносії. Враховуючи важливість та суспільний інтерес до теми, журналісти долучились до її обговорення. На каналі BIHUS.Info 10 травня вийшла програма «Наші Гроші» на тему РАБ-тарифів.

Громадська спілка «Розумні електромережі України» вважає увагу медіа до роботи галузі дистрибуції електроенергії та інформування суспільства через ЗМІ щодо її роботи надзвичайно важливою. У випадку програми «Наші гроші», ми відверто стурбовані тим, що журналісти не об’єктивно висвітлили тему.

В програмі не відображено фахову оцінку суті і принципів роботи RAB-тарифів ані з боку державного регулятора НКРЕКП, що затверджував методологію стимулюючого тарифоутворення, ані Міністерства енергетики, ані фахових бізнес-спільнот енергетичних компаній, ані самих енергетичних компаній. В результаті інформація, що представлена в програмі – недостовірно і маніпулятивно подає суть роботи галузі і державних реформ із запровадження стимулюючого тарифоутворення.

Дистрибуція електроенергії є бізнесом-природною монополією і на території ліцензійної діяльності бізнес не має конкурентів, оскільки будувати альтернативні мережі на одній території на має економічного змісту. Обсяги розподілу, прибуток та інші умови роботи природних монополій характеризуються специфікою ліцензійної території. Бізнес природних монополій регулюється специфічним законодавством – в Україні законом «Про природні монополії».
Становище природної монополії накладає на бізнес обмеження щодо рівня прибутковості, жорсткі показники якості, що обов’язкові до виконання. Всі ці обмеження встановлює та контролює їх виконання державний регулятор НКРЕКП. В разі їх порушення для операторів систем розподілу передбачені санкції від регулятора: від значних штрафів до позбавлення ліцензії. Ідентичні принципи регулювання природних монополій працюють у переважній більшості розвинених країн світу (Європа та США).
У всіх цих країнах державний регулятор встановлює тариф на електроенергію, частиною якого є і тариф на розподіл електроенергії. Саме з цього тарифу держава через Регулятора визначає рівень прибутку для бізнесу, затверджує бізнесу обсяг інвестиції у їх активи – у ремонти вже існуючих об’єктів і мереж, а також в будівництво нових, впровадження цифрових технологій. Це завжди відбувається за рахунок тарифних коштів – коштів, що оплачені споживачами. Це базове правило, що діє у світі.

В Україні цей принцип працює з 2001 року на базі методики тарифоутворення «Витрати+». Стимулююче регулювання продовжує цей принцип, проте на відміну від попередньої методики стимулює власників ОСР інвестувати більше в розвиток своїх активів.

В результаті роботи системи розподілу за методикою «Витрати+» мережі були хронічно недоінвестованими: рівень інвестицій в 1 км мереж складав в середньому по Україні 200-250 дол, а зношеність – 70 %. В результаті Україна мала чи не найгірші показники якості електропостачання SAIDI – майже 700хв/рік. Для порівняння – рівень інвестицій в 1 км мереж в Європі складає 1200 – 3000 дол, а рівень SAIDI – менше 100 хв/рік.

Державна влада в галузі енергетики проаналізувала світовий досвід і дійшла висновку, що єдиним способом оновлення інфраструктури мереж є запровадження стимулюючого тарифоутворення. Україна намагалася його запровадити з 2012 року.

27 серпня 2020 після тривалої роботи над методологією та численних її обговорень з фаховою міжнародною енергетичною спільнотою, учасниками ринку та громадськістю – НКРЕКП приняла методологію стимулюючого тарифоутворення. І з 1 січня 2021 року на стимулююче регулювання перейшли 25 українських операторів систем розподілу.

Прийнята методологія не відповідає на 100 % європейським підходам, які пропонувала наша Спілка. Зокрема, нарахування ставки повернення інвестицій на єдину базу активів без поділу на «стару» та «нову»; використання міжнародного показника WACC для встановлення ставки повернення інвестицій. Проте, ми оцінюємо реформу тарифоутворення як важливий і позитивний крок в реформуванні галузі, і розвитку її відповідно до європейських стандартів. В середньому це дозволило збільшити інвестиції в галузь на 30 % по країні.

Прийнятий підхід з розділенням баз активів не дозволить швидко оновити мережі, проте є збалансованим з точки зору зростання тарифу на електроенергію, і дозволив зробити його максимально м’яким для споживачів.

Варто наголосити, що плата за розподіл електроенергії – це в середньому всього 20 % в загальному тарифі на електроенергію. Впровадження стимулюючого тарифоутворення збільшило кінцевий тариф на електроенергію для споживача не більше ніж на 4,7 %. Це не дало сильного впливу на зростання вартості продукції промисловості, оскільки це зростання – не велике, а вартість електроенергії не є єдиною складовою собівартості продукту.

Відчутним вплив RAB-тарифів є виключно для енергомістких та енергонеефективних промислових активів, що споживають дуже багато електроенергії, як то, наприклад, заводи-виробники феросплавів. Але цю проблему потрібно вирішувати через системну модернізацію підприємств.

Кошти, оплачені в рамках оплати споживачами електроенергії направляються в інвестиційну програму операторів систем розподілу, яку детально аналізує і затверджує регулятор. Цей документ чітко визначає, яка сума буде направлена на модернізацію активів, реконструкцію, автоматизацію – цифровізацію мереж, встановлення розумних лічильників та інших технологій, що є прийнятим сучасним світовим стандартом для галузі. НКРЕКП чітко визначено, що 50 % прибутку компанії зобов’язані реінвестувати в оновлення мереж і інфраструктури. Затвердження інвестпрограм відбувається регулятором НКРЕКП публічно, а інвестпрограми всіх операторів систем розподілу представлені на сайті регулятора у відкритому доступі.

Оцінка вартості обленерго при приватизації та оцінка перед переходом на стимулююче тарифотутворення відбувається за різними методиками: оцінка по методу DCF та оцінка регуляторної бази активів. Тому, їх апріорі некоректно порівнювати. В 2020 році при запровадженні в Україні стимулюючого тарифоутоворення для операторів сиситем розподілу оцінка регуляторної бази активів проводилася незалежними аудиторськими компаніями з «великої четвірки» за методологією, затвердженою ФДМУ в 2012 році. ФДМУ надав позитивну рецензію і затвердив результати проведеної оцінки 20-го року.

Стимулююче тарифоутворення означає не тільки більші можливості для ОСР, але і більші зобов’язання. Зокрема, оператори систем розподілу зобов’язані протягом 13 років привести показники якості електропостачання до європейського рівня – зменшити SAIDI до 250 хв, та втрати в електромережах до 7,5 %. Це суттєво покращить якість електропостачання для всіх споживачів, і саме заради цього і відбулася ця реформа. На ті компанії, що отримали стимулююче тарифоутворення та не використали його ефективно і не досягли показників якості, чекають суворі штрафи.

Наостанок, потрібно пам’ятати: стимулююче тарифоутворення – більше інвестицій, більше інвестицій – кращі ефективність і якість послуг, кращі ефективність і якість послуг – тенденція на стримання та зниження тарифів в довгостроковій перспективі.